
Продовжуємо обговорення.
Це ще одна поширена помилка.
Компанія може сказати:
«Усі договори підписує українська компанія. Отже, PE немає».
Не обов'язково.
Місце формального підписання договору — лише один із можливих факторів.
Важливішим може бути те:
Тобто PE — це передусім питання фактичної діяльності, а не тільки документів.
Remote work зробив питання PE ще цікавішим.
Працівник може жити в одній країні, працювати на компанію з іншої країни й не мати формального офісу.
Чи створює це PE?
Не автоматично.
Але потрібно дивитися на:
Особливо уважно потрібно аналізувати ситуації, коли remote employee виконує ключові функції компанії.
Ні.
І це важливо.
Сам факт наявності клієнтів у країні не означає автоматичного створення PE.
Наприклад, компанія може мати сотні клієнтів у певній юрисдикції, але:
У такій ситуації аналіз буде зовсім іншим.
Саме тому не варто оцінювати PE за принципом:
«Є клієнти = є PE».
Це занадто спрощений підхід.
Створення subsidiary теж не варто сприймати як автоматичний спосіб «вирішити PE».
Дочірня компанія є окремою юридичною особою.
Але питання можуть виникати щодо того, як взаємодіють материнська та дочірня компанії.
Наприклад:
Тут PE-аналіз перетинається з трансфертним ціноутворенням та загальним tax structuring.
Наслідки залежать від конкретної країни.
Але потенційно компанія може зіткнутися з необхідністю:
І тут проблема може бути не лише в майбутньому.
Податковий орган може поставити питання щодо попередніх періодів, якщо вважатиме, що PE існував раніше.
Саме тому краще розібратися зі структурою до масштабування, а не після.
Перед запуском варто скласти карту фактичної діяльності.
Наприклад:
Хто працюватиме в країні?
Що саме вони робитимуть?
Хто веде переговори і хто їх укладає?
Чи є офіс, coworking або інше постійне місце діяльності?
Чи є агенти або партнери?
Хто вони і як відбувається продаж?
Де приймаються ключові комерційні рішення?
Після цього вже можна аналізувати відповідне законодавство та податкові угоди.
Найбільша помилка — передавати питання PE лише податковому консультанту після того, як бізнес уже побудував структуру.
Насправді PE може бути наслідком бізнес-рішень.
Наприклад:
«Наймемо локального sales manager».
«Відкриємо маленький офіс».
«Дамо партнеру більше повноважень».
«Перенесемо частину management functions».
Для бізнесу це операційні рішення.
Для податкової системи вони можуть мати зовсім інше значення.
Тому PE assessment має відбуватися разом із плануванням market entry, а не після нього.
Permanent Establishment — це хороший приклад того, чому міжнародна експансія не зводиться до питання:
«Де зареєстрована наша компанія?»
Набагато важливіше — де і як фактично працює бізнес.
Локальний офіс, працівники, агенти, переговори, продажі та управлінські функції можуть мати значення для визначення податкової присутності.
При цьому:
клієнти в країні ≠ автоматично PE;
локальний працівник ≠ автоматично PE;
відсутність локальної компанії ≠ відсутність PE.
Кожну ситуацію потрібно оцінювати окремо з урахуванням місцевого законодавства та відповідної податкової угоди.
Для IT-бізнесу найкращий момент для PE assessment — до того, як локальна присутність стане фактом.
Плануєте наймати людей, відкривати офіс або працювати через партнерів в іншій країні?
Перевірте структуру до запуску, щоб зрозуміти, чи може ваша модель створити Permanent Establishment і додаткові податкові зобов'язання.
Запросити аналіз Permanent Establishment →
Підписуйтесь на наші канали у соціальних мережах:
Зв'яжіться з нами: business@avitar.legal
Віолетта Лосєва
,