Усе більше іноземних компаній, зокрема й українських, орієнтуються на американський ринок — продають послуги, ліцензують програмне забезпечення або відкривають дочірні компанії у США. Але навіть за відсутності офісу на території США, такі бізнеси можуть потрапити під юрисдикцію американської податкової служби (IRS). Як саме — пояснюють дві концепції: Effectively Connected Income (ECI) та Fixed, Determinable, Annual or Periodical Income (FDAP).
Більш детально дивіться в запису вебінару. А зараз - ключові висновки та положення.
ECI — це дохід, «ефективно пов’язаний» з веденням бізнесу у США. Це не обов’язково означає фізичну присутність компанії у США: достатньо регулярних ділових поїздок, участі у переговорах чи наявності представників, які діють за дорученням компанії.
Приклад: українська IT-компанія створює LLC у Делавері та щорічно отримує $500,000 від клієнтів у США. Якщо засновник чи співробітники компанії регулярно відвідують США, IRS може визнати дохід як ECI — а це означає необхідність декларувати прибуток і сплачувати податки у США, навіть якщо основна діяльність відбувається за межами країни.
Важливо, що правила ECI не мають чітких меж — трактування залежить від сукупності обставин. Навіть якщо компанія перебуває у США менше 90 днів на рік і отримує менше $3,000, це не гарантує автоматичного звільнення від податків, адже ці пороги давно не відповідають сучасним економічним реаліям.
Коли діяльність не підпадає під ECI, IRS може визнати дохід як FDAP — тобто постійний, визначений, періодичний дохід. До цієї категорії належать роялті, дивіденди, відсотки, оренда, ліцензії тощо. За замовчуванням FDAP-доходи оподатковуються за фіксованою брутто-ставкою 30%, яка утримується у джерела виплати.
Цю ставку можна знизити лише на підставі чинної міжнародної податкової угоди (наприклад, з Україною — до 10%).
Ризикований кейс: українська компанія ліцензує програмне забезпечення американському клієнту через свою LLC. Навіть без фізичної присутності у США IRS може визнати отримані роялті як FDAP і нарахувати 30% податку з усієї суми без врахування витрат.
Незалежно від того, чи виникає податкове зобов’язання, варто зважати на непрямі ризики:
Інакше кажучи, навіть мінімальна взаємодія з США може перетворити бізнес на «помітний» для IRS, що тягне за собою зобов’язання з документального супроводу.
Існують перевірені стратегії оптимізації:
Компанії можуть обирати між так званими "прозорими" структурами (LLC, партнерства), де податок платить не компанія, а власники — і "непрозорими" (наприклад, C-Corporation), де податок на прибуток платить сама компанія.
LLC залишається популярною формою для IT-компаній, стартапів і фрилансерів, які працюють із закордонними клієнтами: вона забезпечує гнучкість і можливість уникнути подвійного оподаткування.
Однак є винятки. Деякі міжнародні платформи вимагають підтвердження американського податкового резидентства (Tax Residency Certificate). LLC, повністю належна іноземцям, не може отримати цей документ. В одному кейсі компанія була змушена створити C-Corp, де 1% належав резиденту США — лише тоді вона отримала необхідний сертифікат.
C-Corp підходить для:
Водночас C-Corp сплачує корпоративний податок (21%) і може мати додаткові витрати на ведення обліку та подання звітності.
Існує можливість безподаткового перетворення LLC у C-Corp, що дає стратегічну гнучкість: почати з простішої форми — і змінити її за потреби.
IRS уважно стежить за транснаціональними бізнесами, а трактування понять ECI і FDAP часто залежить не від формальностей, а від суті діяльності. Українським компаніям, які працюють з американськими клієнтами, варто завчасно враховувати податкові нюанси та залучати фахових консультантів для побудови оптимальної структури.
How to Pay Taxes in the USA Correctly? AVITAR & iFindTaxPro
How to Pay Taxes in the USA Correctly? AVITAR & iFindTaxPro (Part II)
How to Pay Taxes in the USA Correctly? AVITAR & iFindTaxPro (Part III)
Підписуйтесь на наші канали у соціальних мережах:
Зв'яжіться з нами: business@avitar.legal
Віолетта Лосєва
,